Жимолость їстівна - досвід інших країн

Нове обличчя жимолості
Маріуш Podymniak

Синя жимолость (Lonicera caerulea var. Kamtschatica Sevast.), більш відома як ягода камчатська, це ще не достатньо широко поширена культура в рослинництві. Через невибагливість до кліматичних і грунтових умов і наявність нових сортів з привабливою ягодою, ця культура безумовно заслуговує на нашу увагу.
На найскладніші умови
Синя жимолость є видом, який зустрічається в природі в районах з помірним і холодним кліматом (північна частина Європи, Азії, Канади). Її плоди відомі і використовувалися впродовж століть.

Вперше, через її цілющі властивості, цю ягоду оцінили японці, які першими почали селекцію жимолості і створення нових сортів. По їх слідах в 30-ті роки минулого століття пішли росіяни, а в 90-х роках канадці. В результаті цього, в даний час є широкий асортимент сортів, придатних для створення промислових плантацій.
Жимолость синя є кущем, який виростає до висоти 2-2,5 м. Рослини можуть витримати велике зниження температур (навіть до -50 ° С) і вирощуються навіть у Сибіру (фото 1).
Фото 1. Пункт придбання жимолості в Сибіру
 Не тільки кущі здатні витримувати низькі температури, а й їх квітки здатні витримати заморозки до -7 ° С (за деякими даними, навіть -9 ° C), чого не можемо сказати при вирощуванні інших культур. Ці рослини мають низькі вимоги як до грунтів, так і до живлення, терпимі щодо кислотності грунту — можуть рости на грунтах, що мають рН 4,5-8 хоча найбільш підходящим рівнем рН для них є 5,5-6,5.
У цього виду надзвичайно коротким є період від цвітіння до збору першої стиглої ягоди — 4-6 тижнів. Таким чином, вони можуть бути першими ягодами, які з'являться на ринку.
У наших кліматичних умовах цвітіння жимолості починається приблизно в середині квітня, невеликі жовто-білі квітки охоче запилюються джмелями, трохи гірше бджолами. Для запилення і зав'язування плодів жимолості необхідно перехресне запилення, тому товарні плантації повинні бути закладені декількома сортами, цвітіння яких відбувається приблизно в один час. Ви також можете висадити ті сорти, які мають тривалий період цвітіння і мають життєздатний пилок. Такі сорти можна розглядати в якості запилювачів (напр. «Honeybee»). У центральному регіоні Польщі, ягоди ранніх сортів можуть бути зібрані в кінці травня або на початку червня, а останні на початку липня. Комерційний урожай плантації можна отримати на третій або 4-й рік після посадки 2-річними саджанцями. Саджанці жимолості дають урожай щороку і збільшують урожайність майже до 15-ти річного віку. Нові сорти жимолості характеризуються високою врожайністю, що дозволяє вам отримати 6-7 кг. ягоди з куща (врожайність у середньому становить 3-4 кг. куща). При посадці з щільністю, аналогічної тій, яка застосовується при посадці лохини (3000 шт./га.) і високою культурою вирощування плантації (зрошення, внесення добрив), можна отримати врожайність до 20 т. /га.
Нові сорти
Селекційні програми, як у Росії, так і в Канаді дозволили отримати багато дуже привабливих сортів. У Росії, починаючи з 50-х років, селекцією сортів жимолості займався Бакчарський опорний пункт північного садівництва і Всеросійський інститут рослинництва ім. Н.І. Вавілова. У Канаді селекцією нових сортів займався університет в Саскачевані. Створені сорти дуже відрізняються від тих, які ми знали раніше, ті були дрібними, нерівномірно дозрівали, швидко обсипалися і мали гіркоту в смаку. Ягоди деяких нових сортів можуть досягати в довжину 5 см. і мати вагу 3,5-4 г. (напр. „Гордість Бакчара“). Найважливішим є те, що нові російські чи канадські сорти мають щільну ягоду з товстою шкіркою, рівномірним дозріванням і сухим відривом, яка не схильна до осипання. Вона абсолютно позбавлена гіркоти (або ця гіркота злегка помітна), може мати витягнуту форму або бути злегка зігнутою. Її синя або темно-синя шкірка часто має сріблястий наліт і темну середину.
Серед російських сортів заслуговують уваги такі як:
„Бакчарська ювілейна“ — кущ середньо рослий. Ягоди великі, середня маса 1,4 г. (максимальна 2,1 г), соковиті, подовжено-овальні з округленої верхівкою, одномірні.
Смак плодів кисло-солодкий, освіжаючий, зі слабким ароматом, дегустаційна оцінка 4,8 бала (за шкалою 0-5). Сорт середнього терміну дозрівання. Ягоди розташовані компактними, дуже рясними групами, зручні для збору. Прикріплення ягід до гілок середнє, не обсипаються, але при зборі відділяються легко. Середня врожайність з куща — 3,5 кг. Сорт плодоносить вже в молодому віці.
Для отримання рясного врожаю необхідно саджати поруч з рослинами жимолості інших сортів (для перехресного запилення). Як і всі рослини жимолості синьої, сорт морозостійкий.
Сорт включений у Держ. реєстр Російської Федерації в 2005 році. Ліцензований сорт.
Дочка Велетня“ — сорт, отриманий ученими ФГУП „Бакчарське“ (фото 2)
Кущ високий, овальної форми, середньої щільності. Листя овальної форми, середнього розміру, зелене, матове. На початку літа і листя, і молоді пагони мають сильне антоціанове забарвлення. Ягоди нерівномірні, від 1,8 до 2,5 г, подовжено-грушоподібної форми, з валиком при верхівці і характерно зігнуті в бік біля основи, темно — фіолетові, з сильним восковим нальотом. Консистенція м'якоті середня. Смак десертний, кисло — солодкий, ягоди гарні для заморожування. Мають тенденцію до осипання. Дозрівання середньопізнє, розтягнуте в часі. Середня врожайність 10 т./га. (3,1-3,5 кг. з куща).
Ліцензований сорт.
Югана“ - сорт, отриманий ученими ФГУП „Бакчарське“. Кущ середньорослий, напівкруглий, середньої щільності. Молоді пагони прямі, зелені, часто сильно опушені. Листя середнього розміру, темно-зелене, матове, шкірясте. Ягоди великі, масою до 1,8 г., темно — фіолетові, з сильним восковим нальотом, іноді з порожнечею під шкіркою. Смак десертний, кисло солодкий, ягоди добрі на заморожування. Дозрівання раннє. Середня врожайність 15 т./га. (3,5- 6 кг. з куща). Шкірочка плодів середньої щільності, транспортабельність середня.
Ліцензований сорт.
Стрежевчанка“ — сильнорослий розлогий кущ. Ягода дуже велика до 2,7г., кисло-солодка з тонкою шкіркою і слабким сизим нальотом, від чого здається чорною. Дозрівання дружне, ягода не обсипається. Урожай з одного куща до 4,5кг. Транспортабельність середня.
Серед сортів канадського походження увагу слід звернути на сорти:

Тundra“ (фото 3) — популярний сорт у вирощуванні на товарних плантаціях, з досить великою, твердої ягодою, призначеної в першу чергу для переробки.
„Borealis“ — Канадський сорт, отриманий в Університеті Саскачевану, походить від курильського сорту 'Kiev 8' і російського сорту 'Tomiczka'. У виробництві з 2007 року.
Кущ розлогий, але компактний, висотою близько 1,2 м. Цвіте приблизно в середині травня. Смачний сорт з найбільшими плодами, вирощений в Університеті Саскачевану. Ягода середньою масою 1,6 г., овальної форми, чудовий, злегка терпкий смак. Плоди приховані під листям, міцно прикріплені до плодоніжки, відрив мокрий, шкірка ніжніша, ніж у сорту 'Tundrа'.
Сорт дозріває в другій половині червня. Збір плодів вручну. Середня врожайність 7,6 т./га. (2,3 кг. з куща) — трохи менше, ніж у сорту 'Aurora'.
Призначення — присадибні ділянки і популярні в США плантації, на яких допускається самостійний збір ягоди споживачами (самообслуговування). Дуже висока стійкість до хвороб. Морозостійкість до мінус 46 ° C (USDA — зона 2).
Ліцензований сорт. (вважається найсмачнішим сортом селекції цього інституту)
„Aurora“ — найновіший, ліцензований канадський сорт, отриманий в Університеті Саскачевану. У виробництві з 2012 року.
Прямостоячий кущ, щільний і компактний, висотою близько 1,6 м. Цвіте приблизно в середині травня. Середня маса плодів 1,9 г., форма подовженої сливи, смак трохи кращий, ніж у сорту „Borealis“. Ягоди виділяються на тлі листя, зручні для збору, дозрівають з кінця червня до початку серпня. Врожайність дуже висока. Висока стійкість до хвороб.
Морозостійкість до — 46 ° C (USDA — зона 2). (в основному використовується як запильник)


Ягоди жимолості мають не тільки неповторний смак, а й багато корисних властивостей. Вони містять багато вітамінів, макро і мікроелементів, поліфеноли, і за даними канадських і американських джерел — найбільша кількість антиоксидантів з усіх раніше відомих ягід. Вони мають дієтичні властивості, запобігають хворобам серця і діабету, утворенню ракових клітин.
У країнах,-де жимолость вже давно відома і широко поширена (Канада, Росія, Японія), плантації використовуються протягом 20-30 років. Фрукти можуть бути реалізовані на місцевих ринках у свіжому вигляді. В основному, проте, вони призначені для переробки і, як правило, після збору заморожуються. Після розморожування вони втрачають свою структуру і утворюють однорідну масу, яка підходить для приготування десертів, джемів, йогуртів або морозива. Можуть бути також успішно перероблені без заморожування, з них готують джеми або варення, соки і навіть вино. Ще вони можуть бути використані у фармацевтичній промисловості і при виготовленні тканин (сік з плодів виявляється відмінним барвником для тканин).
Всі ці властивості, а також можливість різноманітного використання ягоди, дозволяють з упевненістю заявити, що жимолость є дуже цікавою культурою і чудово підходить для вирощування в польському кліматі.

За допомогу в підготовці цієї статті та передану інформацію, спасибі Тadeuszowi Kusibabowi, популяризаторові і любителю жимолості.
Додаткова інформація та фото на сайті jagodnik.pl